Про самопочування.

Самопочуття – категорія суб’єктивна. Але на неї впливає багато об’єктивних факторів. Спектр цих факторів теж широкий: від космічних до мікроскопічних. Почну з масштабних речей.

Вісь обертання нашої планети має нахил 26,5 градуси до площини обертання. При добовому обертанні Землі, наприклад кияни, які разом з містом знаходяться на 51-ій паралелі  північної півкулі, здійснюють коло з радіусом близько 4000 км і довжиною 25000 км  щодоби. Від такої круговерті  маємо день і ніч. А ось центр цього кола на протязі року зміщується від Сонця усього-на всього на 2000 км. Така незначна в космічних масштабах  відстань, а  які вразливі зміни це викликає? Зимовий мороз до -25 градусів і літня спека до +35 градусів. Молодь це помічає, як і старші люди.  Але з віком люди починають відчувати депресивний стан  з настанням осінньої негоди. Можна сказати , що це психологічний фактор. Так- він існує, але виникає він саме через нахил осі обертання Землі. На сезонні зміни накладається фактор зміни якості продуктів харчування. Взимку ми використовуємо запаси фруктів,  овочів,  зерна, кормів для худоби, які з часом втрачають свої властивості. Найбільше це відчувається у втраті продуктaми вітамінів. Тож зима викликає великі проблеми для організму. З одного боку- високі енерговитрати через низькі температури, з іншого боку- погіршення якості харчових продуктів. Ось вам і наслідки у вигляді інфекційних епідемій грипу і ОРВІ. Щоправда останнім часом стало можливим харчуватися свіжими продуктами і взимку, але для цього потрібно мати гроші і розуміння проблеми.

Іншим потужним космічним фактором у нашому житті являється Місяць, який обертається навколо Землі приблизно за 30 діб. Найбільший вплив цей супутник здійснює на людський організм у двох крайніх точках – коли він знаходиться між Землею і Сонцем і коли Земля знаходиться між Сонцем і Місяцем. Ця фаза називається повним місяцем. Років 20 назад я почув в якійсь телепередачі доповідь «дослідника з народу», який стверджував, що його співставлення  дати великих техногенних катастроф з місячними фазами показало, що 80% цих катастроф відбулася з 16 по 19 день місячного календаря. Іншими словами -більшість катастроф відбулася на протязі 5 днів починаючи з повного місяця. Ніяк не зберуся перевірити цей факт, але можу сказати, що останні два невдалі пуски російських космічних ракет підтвердили цей факт. Про себе можу сказати наступне. Дійсно знаю, що хірурги не оперують пацієнтів, які їм не байдужі , під час повного місяця.   З часу, коли мені стало відомо, що в цей період організм людини дуже вразливий, я почав слідкувати за своїм станом – не переохолоджуватись, не випивати і таке інше. Можливо це мені допомагає, а можливо просто плацебо. Але цікаво те, що саме в цей час виникають якісь непередбачені ситуації в моєму житті. Можу також сказати, що за декілька днів до повного місяця відчуваю при

лив енергії і хороше самопочуття. Слідкуйте і ви, шановні, за собою в цей період і можливо це допоможе вам уберегтися від якоїсь напасті. Багато зусиль не потрібно. Треба тільки слідкувати за місячним календарем – занести в свій власний календар  дати повного місяця у поточному році.

Наступний фактор являється об’єктивно-суб’єктивним. Справа у тому, що у кожної людини існує три внутрішніх цикли, початок яких визначаються датою вашого народження. Цикли пов’язані з фізичним, емоційним і інтелектуальним станами організму людини. Кожний з цих станів має свій цикл зміни від максимального підйому до максимального спаду. Період фізичного циклу становить 23 доби, емоційного – 28 діб, інтелектуального – 33 доби.  Можна від цього відмахнутися, мовляв чергова дурниця «розумників». Але кожен з вас може пригадати випадки із власного життя, коли, як кажуть, усе з рук валилося. Існує незаперечний факт, що до цього треба ставитися серйозно. В 60-ті роки минулого століття в Японії муніципальні служби почали застосовувати ці знання на практиці. Для водіїв громадського транспорту склали особисті календарі зміни фізичного, емоційного і  інтелектуального станів і в ті дні, коли у водія два з трьох станів знаходяться на найнижчому рівні, його не випускають на маршрут. Кількість аварій зменшилася вдвічі.

Дізнатися про власні цикли змін фізичного, емоційного і інтелектуального стану можна на будь-якому сайті, де пропонують ввести лише дату народження і видають три кольорові синусоїди. Отримані результати дають змогу визначити дати, коли дві з трьох синусоїд знаходяться в мінімумі і занести ці дати, як несприятливі дні,  в свій власний календар і слідкувати за своїм станом. В несприятливі   дні не займатися відповідальними і важкими справами. Це допоможе зберігати фізичний стан організму і уникати емоційних стресів, що загалом і поліпшує самопочуття.

Крім згаданих довготривалих циклів в організмі людини відбуваються добові цикли. Знання про них  прийшли зі Східної медицини. Вони настільки важливі, що на  їх основі побудована система лікування. Західна медицина, яка лікує симптоми (називається традиційна), а не першопричину хвороби, як це прийнято в Східній медицині, до недавніх часів повністю ігнорувала добові біоритми людського організму. (Як можна себе називати традиційною медициною, якщо тобі тільки трохи більше 300 років, а «нетрадиційній» – понад 3000 років.) УВАГА!   Важливо для тих, хто лікується. Обов’язково ознайомтеся з добовими змінами активності внутрішніх органів. Це допоможе вам ефективніше застосовувати ліки, які вам виписав лікар.

Для тих, хто має недостатній імунітет (а він зараз знижений в усіх мешканців мегаполісів і жителів чорнобильської зони) корисно знати, що період доби з 21 години до 23 години називається період «трьох обігрівачів» або «трьох енергій». Людина, яка спить в цей час підвищує свій імунітет. Також прийом ліків в цей період доби підвищує їх дію на організм.

Тепер про мікроскопічні об’єкти, що впливають на  наше самопочуття. Звичайно це мікроорганізми. Вони по відношенню до людини поділяються на доброякісні і злоякісні. Без перших ми не можемо існувати –  не відбувається процес травлення в кишківнику, інші намагаються нами харчуватися і можуть позбавити життя. Парадокс сучасного лікування полягає втому, що поява нових ліків стимулює розвиток злоякісних і пригнічує існування доброякісних.

Вихід з ситуації прихований у рослинному світі нашої природи. Сучасна медицина, яка базується на людській ліні ( прийшов до лікаря, отримав рецепт – заплатив гроші, купив таблетку –  заплатив гроші, проковтнув  і все готово) понівечила майже всю інформацію про лікування природними засобами. Скажімо, ви страждаєте запорами. Причина –  розлад в бактеріальному середовищі в товстій кишці. Але без хорошого спеціаліста і лабораторних досліджень в доступній для нас медицині проблему не вирішити. Натомість вам пропонують безліч засобів з екрану телевізора. І ніхто вам не скаже, що цвіт терену або дикої сливи це ваші ліки від запору. А про те що проблему можна вирішати за допомогою простої води, взагалі мало хто знає. Потрібно перед сном і вранці на тщесерце випивати склянку кип’яченої гарячої води (температура чаю, який ви в змозі пити). Через два тижні ви будете сідати на горщик за розкладом з точністю ±10 хв. Перевірено моєю дружиною і мною, щоправда я на запори не скаржився. Але хіба це можливо кожного вечора і кожного ранку готувати собі гарячу воду? Це ж просто знущання над особою. Думає більшість людей і йдуть в аптеку купувати чергову таблетку.  Сумно усвідомлювати, але більшість людей (приблизно 80% ) проживши життя не усвідомлюють, що без власних зусиль не можливо отримати коштовної речі. В даному випадку хороше самопочуття. І таких прикладів можна навести безліч.

Незважаючи на те, що в тілі людини «хазяйнує» душа, існує незаперечний зворотній зв’язок. Стан нашого тіла впливає на нас – носія свідомості. Існує народна формула: в здоровому тілі –  здоровий дух. Тобто дух в такому тілі не страждає від тілесних недуг. Хороше самопочуття –  необхідна умова повноцінного і щасливого життя. А воно без власних зусиль просто не можливе.  Бо під лежачий камінь вода не тече.

Все потрібно планувати.

Прочитав написане і бачу –  все як завжди. Хотілося сказати про все і одразу. Не сталося – як гадалося! Потрібен план і дозування. Окрім того потрібно визначити базис, від якого буду відштовхуватися. План я вже маю. Вам він стане відомим з часом. Тепер про базис.

По суті я являюсь ренегатом. У віці 3 років пройшов обряд хрещення. Було це в Донецькій обл. поблизу Мар’янки. Жив я тоді у бабусі Мотрі, вона мене і водила на хрещення.  До 5-ти років інколи молився разом з нею на образ, перед яким баба запалювала лампадку. Лампадка мені подобалась більше всього. В неї баба заливала олію, яку щороку давили на маслобойні з власного соняшника. Олія була дуже запашна і лампадка добре пахла. Можливо баба  докладала в лампадку чогось іще.  «Отче наш» вимовлявся старослов’янською і хоча я його завчив, але до свідомості не доходив. До речі про свідомість і молитву. Декілька рокі тому зіткнувся з дивовижним фактом. Жителька с. Пухівка, яка регулярно відвідує церкву і має вік за 70 не розуміє цієї молитви.  Вона не розуміла фразу « і прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Підозрюю, що таких багато.

Потім я повернувся до батьків, пішов до школи і звичайно став атеїстом. І не простим, а «войовничим». Воював я , що правда, тільки з батьком. Одного разу наші дебати зайшли так далеко, що у батька стався серцевий напад. Коли мати його відпоїла ліками, вона взяла з мене слово, що більше ми не будемо сперечатися про наявність Бога. Батько відхекався і сказав, що мене він би відправив на пару годин під пікіруючи юнкерси, які бомблять окопи. Потім додав: «Якщо до сорока років ти не зрозумієш, що Бог існує, вважай, що життя ти прожив даремно». Було мені трохи більше 20-ти і почував я себе дуже крутим. Вже став майстром спорту і був в академічному  веслуванні серед перших пацанів в Україні. Іншими словами проявляв ознаки зіркової хвороби. Майже через 15 років я змінив свою точку зору на протилежну в питанні наявності Творця. Причин для цього було багато. Можливо колись напишу і про це.

Але розуміння це одне, а віра – це зовсім інше. Я вже згадував, що недовіра це мій фільтр у свідомості, через який пропускається усе, що я сприймаю. В деяких випадках недовіра захишає, а в даному разі вона дуже шкодить. Результат  роботи недовіри – поява хробака сумніву. І живиться він теж інформацією, якої навкруги більше ніж треба. Спочатку почитав Біблію. Віри додалося не багато. Справа в тім, що важко абстрагуватися від церкви і її служителів, які у більшості своїй не викликають навіть віри до себе, не те що до Бога. Перша половина 90-их відсунула на другий план духовні проблеми, потрібно було вчитися виживати. В цей час я викладав у коледжі радіоелектроніки і відправили мене не дводенні курси «Діанетики». Там познайомився з концепцією Джона Хабарда. Потім потрапили до мене брошура видана в 1915 році, яка присвячувалась творам Олени Блавацької. Виникли сумніви звідки жінка могла дізнатися про структурну побудову людської  душі (фізичне тіло, ефірне тіло, астральне тіло, ментальне тіло, каузальне тіло, будхіальне  та атмонічне тіло). Дізнався, що в світі існують феномени, коли люди сприймають незрозумілу для низ інформацію і інколи фіксують її. Офіційна наука вважає цю інформацію «маренням». А Орден розенкрейцерів багато років збирає такі «марення», вивчає і систематизує їх. В результаті отримали світобудову, яка не вписується в рамки офіційної науки. А тут трапилася зі мною пригода. Обрізав я собі кінчики двох пальців на лівій руці. Обрізав разом з нігтями, обрізав до голих кісток. Попрацював один «інженер» ( на французькій означає винахідливий) на стругальному станку. В лікарні, коли отримував першу допомогу, поцікавився, чого  далі мені чекати. Якщо загоїться, то нічого особливого, а якщо не загоїться, то відітнуть першу фалангу і затягнуть кінчик пальця шкірою, що залишиться.  Засмутився я і пішов на роботу через пару днів. Поспілкувався з колегою на цю тему. Колега той перечитав усю доступну ізотеричну літературу, яку тільки міг дістати. І Олександр мені спокійно відповів- звичайно пальці відростуть. Я питаю його звідки в моєму інформація про те, якої форми були пальці і нігті. А він спокійно відповідає. Та в тебе ж існує ефірне тіло, яке повністю співпадає з фізичним. Це мене дуже заспокоїло. І з вірою, що саме так і станеться, я дочекався відновлення пальців. Теорія про  стовпові клітини не може пояснити, чому відновилася нервова чутливість пальців, а от теорія ефірного тіла може пояснити, чому болить або свербить кінцівка, яку ампутували.  Усе, що описав поступово складалося в єдину картину, останніми мазками якої стали три книжки Роберта Монро.

Отже базис на якому я стою. Увесь матеріальний всесвіт створений Творцем. Людина є організмом тваринного походження в якому перебуває Душа. Душа – багаторівнева структура, в  основі якої знаходиться частинка Творця. Супер ціль цієї частинки розвиватися, творити,  повернутися і з’єднатися з Творцем. В умовах перебування в тілі людини Душа накопичує досвід, знання і емоційні переживання. Ціль цього накопичення навчитися любити (не плутати із сексом). Любов  це високоефективна енергія, яку Творець використовує для створення Живих видів або Життя. Душа навчається в земних умовах циклічно. Відомо, як реінкарнація душі. Кожен новий цикл починається з «чистого аркуша». Попередній досвід зберігається у підсвідомості і суперсвідомості.  Цикли навчання повторюються до повного завершення «навчання».  На кожен цикл навчання Душа розробляє план. Душу знищити не можливо, вона вічна. Кожен цикл навчання зберігається як окрема свідомість. Коли Душа виконує накопичення потрібної «енергії», усі свідомості зливаються в одне ціле і утворюють нову Сутність, яка надалі не потребує  перебування на Землі.

Тож, якщо ви не вірите в такий шлях розвитку Вашої душі, вас буде чекати велика несподіванка після фізичної смерті.

Здорові-будьте!

Мій вік змушує мене замислюватись над прийдешнею смерттю. Як людина, яка росла і виховувалась в Совдепії (так я подумки називаю Радянський Союз) я маю роздвоєну свідомість. Це захисна реакція психіки людини в умовах Совдепії, якщо ти не погоджувався з реальною дійсністтю свого життя. Люди, які не мали таких здібностей ставали “совками” або бунтарями (останніх дуже мало, бо для цього  потрібно  мати вроджену схильність). Жити роздвоєним життям дуже не просто. Можно було впасти в крайність і дійти достану: “Вірити не можна нікому, навіть собі – Вчора хотів перднути, а насправді обісрався”. І навіть якщо вдалося балансувати , то наслідки залишилися – недовіра, скепсис і цинізм. Для тих, хто мене зрозумів, я хочу поділитися своїми думками і досвідом з метою позбавитися внутрішніх страхів. Це дуже важливо в житті тому, що без страхів людина стає справді вільною.

А найбільший страх у кожного з нас – це страх смерті. У похилому віці люди намагаються про смерть не говорити, “щоб не наврочити”, у зрілому віці люди ховають думки про смерть за нескінченними проблемами і роботою або за горілкою. Найкраще дітям – вони про неї не знають і тому не думають. Чи пам”ятаєте ви той час коли вперше до Вас дійшло розуміння, що і Вам колись доведеться померти? Я добре пам”ятаю. Це сталося на похоронах моєї бабусі Марії (батькової матері). Сталося це у віці 13 років. Що я зробив з цією думкою? Я запхав її далеко-далеко в гоибину свідомості. І повернулася вона на поверхню тільки тому, що мій батько опинився перед лицем смерті. Справа втім, що я існував у сім”ї хворого на туберкульоз. І зважаючи на те, що ми живемо в країні, де “квітне” декілька єпідемій, одна з яких туберкульоз (українською – сухоти) доречним буде поділитися своїм досвідом. Досвід оптимістичний. Почну з кінця. В рятувала мого батька від смерті моя мати і американський препарат циклосирін. С права в тому, що батько потрапив у дослідну групу хворих, на яких випробували новий тоді  циклосирін. Батько лежав на профілактичному лікуванні у тубінституті, який знаходився там , де знаходиться і теперішній, але недавно відбудований інститут, на вул. Миколи Амосова. За парканом тубінституту, як тоді, так і зараз знаходиться Байкове кладовище, що цілком символічно, для такої установи. Трьом добровольцям з багаторічним стажем хвороби , серед них був і батько зі стажем більше 14 років, вставили в легені катетори, через які їм заливали розчимн циклосиріну. Через декілька тижнів батько приїхав додому, щоб помитися і сказав матері, що мабутьвін наступний, бо інші двоє чоловіків вже померли. Мати була шокована, але на щастя батька мала рішучу і діяльну  вдачу. Вона повириавла з нього катетори і сказала. що в інститут балтько не поїде.  Можливо це врятувало йому життя, А можливо н, не знаю. Але знаю інше. Циклосирін і сьогодгі являється чи не єдиним препаратом, який дозволяє побороти резистентну форму туберкульозу. Вартість  лікування цим препаратом близько 3000$. Тому концепція МОЗ України по лікуванню  носіїв резистентної форми туберкульозу розміщувати їх у хоспісах і нехай там тихенько конаюьб. Це просто жах, для тих у когонемає коштів. Але циклосирін є і має побічну дію. Сподівась, що від далеких 60-х американці його вдосконалили. Тому, що сталося з батьком після лікувння передати важко. Проснувся я якось серед ночі від істеричного стинання матері: “Олєг, що з тобою?!  …Олєг, що з тобою?!” Коли зайшов у кімнату до батьків, побачив на ліжку сидить забившись у куток і обіймаючи свої коліна незнайомий чоловік з віряченними очима і тихенько скиглить. Дивлюсь на худі ноги – батькові, дивлюсь на обличчя –  не батькове. На обличчі вираз жаху, який ніяк не в”яжеться з тихим щинячим скигленням. І це був чоловік, який пройшов від Києва до Праги, перебуваючи на передовій біля гармати 45 мм з народною  назвою “Прощай, Родіна”.  Мати принесла води побризкала нею батька, той почав приходити до тями. На чергове “Олєг, що з тобою?” нарешті зміг хлипаючи сказати “Мені страшно. Я боюся темряви.” За пару років перестав боятися темряви. А от від клаустрофобфї не зміг позбавитися. Дуже сподіваюсь, що циклосирінь став геть кращим.

Але я хотів розказати не про це. Я хотів сказати, що в сім”ї з хворим на сухоти можна прожити близько 20 років і не захворіти. Це з мого власного досвіду. Звичайно заслуга в цьому належить моїй матері і батькові. Дякуючи тому, що батько дотримувався особистої гігієни ( у нього була особиста тарілка, чашка і ложка (срібна 1787 року, реліквія, але десь загубилася), особистий рушник, окрема постіль і пвлітрова скляна банка, куди він спльовувах харкотиння і яку сам мив), ми пережили навіть багаторічну відкриту форму його хвороби. Ми – це мама, бабуся і я. Відкрита форма ТБ –  це період коли хворий продукує збудник туберкульозу – паличку Коха з організму у зовнішнє середовище. Тут заслуга мами безаперчна. Мати народилася і виросла в с. Павлівка у Донецькій обл. ( того часу Сталінскій обл.) і хаті під стріхою з мазаною глиною з кізяком (сам у дитинстві бачив, як це робиться) долівкою. Але після перебування в Німеччині з 1942 по 1945 рік, вона стала фанатично відданою обмиванню і прибиранню. Дворазове вологе прибирання на протязі тижня, обробка хлоркою унітазу і туалету, щотижнева зміна постільної білизни, при обов’язковому прасуванні цієї білизни ось де знаходилася наша стійкість до палички Коха. До цьго додам, що в нашій сім’ї вільша чатина  грошей витрачалась на їжу. Приблизно 70-80 % сімейного бютжету. Хоча харчувалися ми паганенько, це я тепер розумію, просто не було кращих можливостей, але я засвоїв на все життя істину. Якщо не доїдаєш або економиш на їжі,  туберкульоз тобі не перемогти. Що вже казати, коли люди голодують.

Хочете вберегтися від палички Коха – мийте руки після перебування на вулиці, не пийте з  посуду, яким користувались невідомі люди, не виснажуйте організм хронічним недоїданням, особливо якщо працюєте фізично, не навантажуйте легені канцерогенами і тютюновим димом.  Висновок зі сказаного дуже простий. Туберкульозу не треба боятися, його потрібно остерігатися і виконувати всі застережні заходи. До них можна віднести і наступне. Не поспішайте цілуватися з людиною, яка періодично але регулярно підкашлює, типу: «кхе-кхе», у якої блищить ніс наче він чимось намащений (ознака довготривалого вживання антибіотиків).

Контролюйте себе коли хворієте.   Для самоконтролю повідомлю Вам, що багато  легеневих інфекцій і туберкульоз в тому числі протікають майже без підвищення температури тіла.  Температура підвищується до 37,0-37,2 Цельсія в період з 17 до 21 години. А від 1-ї до 3-ї години ночі відбувається активне потовиділення. Пишу про це тому, що «ознайомлений означає озброєний». Мій батько визначив у себе туберкульоз, коли почав харкати кров’ю. І це при тому, що його батько – мій дід, захворів на сухоти у1939 році після тримісячного перебування у підвалі по вул. Володимирській у м. Києві. А вже 1940 року він помер.